Іцхак Штерн воював за Україну ще з 2014 року, але через тяжке поранення в 2017 завершив службу. Зараз, він волонтерить та іноді пише вірші, про все що спадає на думку, щоб на душі ставало легше. Так, він написав не один рядок про Бахмут.
***
Дунаєвецький кіт провести прийшов,
Дивився, ніби знав куди я йшов,
Ніби знав, що прямую на схід,
Та й промуркотів: “Сходу привіт”.
Я пообіцяв, що виконую бажання.
Не знав, що Бахмут, зазнав такого руйнування.
Що не зустріну там, друзів його,
І не передам привіт від нього.
Чоловік працює в приватному будинку для літніх людей, який раніше знаходився в Часів Ярі, але був вимушений евакуюватись на Хмельниччину разом зі старенькими. Працюючи тут, волонтер їздить в Бахмут та Часів Яр, щоб допомагати друзям та людям, які там лишились:
«Продовжую допомагати, але тепер на своєму фронті. Їжджу, якщо є потреби. Друзів у мене ще трохи залишились там, але дуже багато загинуло в цій війні, й цивільних і військових».
Іцхак вісім місяців не був в Бахмуті, й зараз, коли приїхав і побачив місто, зовсім його не впізнав.
«Життя там, на жаль, продовжується, бо деякі не виїжджають. Інфраструктура зруйнована повністю, немає жодного повністю цілого будинку, росіяни просто знищують місто. Там постійні обстріли, за день тиша була хвилин п’ять, а люди все одно залишаються тут жити», — розповідає волонтер.
На думку чоловіка, багато з тих, хто залишився, чекає «руський мір», а є такі, кому все одно при якій владі жити, аби було, що їсти:
«Є люди, які за Україну й всім серцем люблять її, але вони бояться їхати в невідоме, бо читають погані приклади, як не приймають на «західній» переселенців і тому не хочуть покидати дім. Хоча я впевнений, що ми зустрічаємо таких людей, яких хочемо. Я вже не один місяць на Хмельниччині, й спілкуються тільки з гарними українцями, хоча довкола мене є різні».
Як почав писати вірші
Бахмут. Фото: особистий архів героя
«Коли я після поранення майже рік лежав в шпиталі — почав писати. Я віруюча людина. Я вірю в спасителя. Психологи мені сказали, що думки краще викладати на папір, щоб не тримати все в собі. Тепер все, що в моїх думках, я розповідаю в віршах», — ділиться колишній військовий.
***
Хотів розповісти про Бахмут,
І як душа була загнана у кут.
Як, з братом, нужденних шукали,
Як тим, хто в скруті, допомагали.
Як я дивився у дитячі очі,
Потім Богу волав, пів ночі.
Як серце зазнало кипіння,
Бо не знаходив розуміння.
***
Чому, батьки цих діточок,
Гріючи їжу теплом окопних свічок,
Не їдуть з цього пекла?
За руїни тримаються запекло…
***
Але, чомусь, зникло натхнення,
А від себе писати, немає уміння.
Тому, просто скажу: Неньку руйнує кат,
І радіє, що зазнаємо ми втрат.
***
Моє серце від жаху болить,
Звісно, до Бога кричить.
Шукаю всюди розуміння.
Та де розрада, де терпіння?
«Коли я писав про Бахмут, я хотів зрозуміти чому люди там залишаються, можливо, хтось би прочитав це, й щось також зрозумів. До того ж мені просто ставало легше на душі, коли я писав».
Переїзд із прифронтового міста, це не лише дорога до нового місця проживання, а й витрати на оренду житла, перевезення речей, транспорт та облаштування побуту. Бахмут IN.UA поговорив із трьома жінками, які навесні та влітку 2026 року виїжджали з Краматорська та Слов’янська. Вони розповіли, скільки грошей знадобилося для переїзду, хто допомагав їм фінансово та як планували забезпечувати себе на новому місці.
Скільки коштує переїзд із Донеччини
Героїні, з якими поспілкувалася редакція Бахмут IN.UA, виїжджали з Краматорська та Слов’янська навесні й улітку 2026 року. Кожна мала різні обставини, одна переїжджала самостійно, інша, з дитиною, а третя жінка, пенсіонерка, вирушила до родини, яка вже облаштувалася в іншому місті. Відрізнялися й витрати. Комусь вдалося знайти житло через знайомих і не платити рієлтору, хтось мусив одразу внести кілька платежів за орендовану квартиру. А для тих, хто переїжджав до родичів, найбільшими початковими витратами стали дорога та перевезення речей.
Примітка. Однак від часу переїзду наших героїнь ситуація змінилася. Під час підготовки матеріалу редакція Бахмут IN.UA зателефонувала кільком перевізникам, які займаються транспортуванням особистих речей. Вони повідомили, що більше не здійснюють перевезень із Краматорська та Слов’янська через небезпеку. Це не означає, що перевезти майно з цих міст зараз неможливо взагалі. Проте знайти перевізника може бути складніше, ніж навесні чи влітку. Тому наведені в матеріалі суми відображають витрати конкретних родин на момент їхнього переїзду, а не актуальну вартість таких послуг для всіх переселенців.
40 тисяч гривень від батьків і кімната за 6 тисяч: історія Катерини з Краматорська
Катерина, молода дівчина з Краматорська. Її батьки наразі залишаються в рідному місті, а сама вона вирішила переїхати до Києва. У столиці дівчина сподівалася знайти роботу та почати самостійне життя. Наразі Катерина не працює (ред. вона переїхала у серпні, і пошуки роботи розпочала, як каже, лише кілька тижнів тому) , тому на перший час фінансово їй допомагають батьки. Також при переїзді вони дали доньці 40 тисяч гривень заощаджень, які мали покрити початкові витрати на переїзд і проживання.
Щоб зменшити витрати, дівчина вирішила не орендувати окрему квартиру, а жити разом із двома іншими дівчатами. За підселення в кімнату вона платить 6 тисяч гривень на місяць. Житло вдалося знайти через знайомих, так Катерина зекономила на послугах рієлтора, а для заселення їй потрібно було внести лише плату за перший місяць. Утім, ще до переїзду дівчина витратила гроші, щоб переконатися, що квартира їй підходить. Вона спеціально їздила до Києва на огляд житла, тоді автобусний квиток в один бік коштував близько 2 тисяч гривень. Стільки ж довелося заплатити за дорогу назад. Ще приблизно 1 500 гривень Катерина витратила на одну ніч у готелі у столиці. Таким чином, лише поїздка для огляду квартири обійшлася їй у 5 500 гривень, майже стільки ж, скільки коштує місяць проживання в орендованій кімнаті. Особистих речей дівчина мала небагато. Їх вона відправила поштою. Точну вартість доставки Катерина не пам’ятає.
Скільки грошей знадобилося Катерині
Стаття витрат
Сума
Квиток до Києва для огляду квартири
2 000 грн
Зворотний квиток
2 000 грн
Ніч у готелі
1 500 грн
Гроші на перший час від батьків
40 тис грн
Оренда кімнати за перший місяць
6 000 грн
Разом
51 500 грн
До цієї суми не входять квиток для остаточного переїзду, доставка речей “Новою поштою”, харчування, транспорт містом та інші повсякденні потреби. Якщо припустити, що всі перелічені витрати Катерина оплачувала з 40 тисяч гривень, які дали батьки, після них у дівчини залишалося б 28 500 гривень. Однак це не означає, що всі ці кошти вона зможе витратити лише на проживання: попереду ще інші витрати, точний розмір яких невідомий. Катерина сподівається знайти роботу в Києві, щоб надалі самостійно оплачувати житло й не залежати від фінансової підтримки батьків.
Понад 32 тисячі гривень за переїзд із дитиною: історія Людмили
Людмила виїхала з Краматорська разом із дитиною. До переїзду родина мешкала у власному житлі. Тому оренда квартири стала для жінки новою та однією з найбільших статей витрат. Новим місцем проживання Людмила обрала Харків, у цьому місті вже живуть її знайомі. Дорога бусом коштувала 1 113 гривень з людини. За два квитки жінка заплатила 2 226 гривень. Перевезти речі допомогли родичі, які мали мікроавтобус. Завдяки цьому Людмилі не довелося самостійно шукати транспорт для перевезення майна. Найбільше грошей знадобилося для заселення у квартиру. Щоб не витрачати гроші на дорогу на перегляд квартири, подруга Людмили обійшла 3 оселі, вона показувала жінці через телефон умови, так Людмилі вдалося зекономити бодай на квитках туди-назад.
Щомісячна оренда житла в Харкові для Людмили становить 12 тисяч гривень. Однак під час заселення потрібно було заплатити значно більше, ніж одну місячну плату. Окрім першого місяця оренди, Людмила мала сплатити комісію рієлтору, це 50% вартості місячного проживання, тобто 6 тисяч гривень, і ще 12 тисяч гривень становив заставний платіж. Отже, тільки для заселення у квартиру Людмилі потрібно було 30 тисяч гривень. Разом із дорогою, понад 32 тисячі.
Скільки коштував переїзд Людмилі з дитиною
Стаття витрат
Сума
Два автобусні квитки до Харкова
2 226 грн
Оренда квартири за перший місяць
12 000 грн
Комісія рієлтора — 50%
6 000 грн
Заставний платіж
12 000 грн
Разом
32 226 грн
Це лише відомі витрати на дорогу та заселення. У розрахунок не входять комунальні платежі, продукти, побутові покупки й витрати на дитину. До переїзду Людмила працювала продавчинею. У вона знайшла нову роботу, також у продутковому магазині. Вона також сподівається отримати допомогу для ВПО. Для Людмили переїзд означає не тільки витрату значної суми на початку, а й появу постійного платежу, якого раніше не було. У Краматорську родина мала власне житло, а тепер повинна щомісяця знаходити кошти на оренду.
Переїзд до дітей і життя на пенсію: історія Олени зі Слов’янська
Олена, старша жінка зі Слов’янська. На відміну від двох попередніх героїнь, вона не планувала починати життя в новому місті самостійно, жінка каже, що відмовлялася поки не прилетіло у сусідній будинок. Врешті переїхати її вмовили син із невісткою, які раніше оселилися в Полтаві. Жінка погодилася залишити рідне місто й переїхати до родини, у Полтаві вона житиме разом із сином, і його дружиною. Квиток до Полтави коштував Олені близько 2 тисяч гривень, його оплатив син. Особисті речі родина перевозила власним автомобілем. На пальне витратили приблизно 4 500 гривень. Таким чином, відомі витрати на переїзд становили близько 6 500 гривень.
Скільки коштував переїзд Олени
Стаття витрат
Сума
Квиток до Полтави
2 000 грн
Пальне для перевезення речей
4 500 грн
Разом
6 500 грн
Однак ці витрати не відображають повної вартості життя Олени після переїзду. Син із невісткою орендують у Полтаві частину будинку за 25 тисяч гривень на місяць. Обоє працюють, а Олена отримує пенсію. Жінка планує віддавати її повністю до спільного сімейного бюджету, щоб допомагати з оплатою житла та інших потреб. Розмір пенсії Олена не уточнила, тому визначити, яку частину витрат родини вона зможе покривати, наразі неможливо.
Для жінки зміниться не лише місце проживання, а й звичний побут. У Слов’янську Олена мала власний будинок і господарство. Вона вирощувала продукти на городі, тому частину харчів забезпечувала самостійно. Після переїзду до міста все необхідне доведеться купувати. Скільки грошей щомісяця йде на продукти, жінкане знає. Однак розуміє, що витрати на харчування інші, ніж удома, де можна було користуватися власним урожаєм. Є й інша стаття витрат, пов’язана з житлом, яке залишилося у Слов’янську. Перед від’їздом Олена попросила сусідів наглядати за будинком. За цю допомогу їм платитиме син, але скільки саме, жінка не знає. Хоча Олені не потрібно окремо орендувати житло, її переїзд також впливає на сімейний бюджет. Родина має оплачувати квартиру в Полтаві, купувати продукти та підтримувати будинок, який залишився у Слов’янську.
Від 6,5 до понад 32 тисяч гривень: скільки витратили переселенки
Історії трьох жінок показують, що вартість переїзду залежить від багатьох обставин: чи є родичі в іншому місті, чи потрібно орендувати окрему квартиру, скільки людей переїжджають і чи є можливість перевезти речі власним транспортом.
Порівняння відомих витрат героїнь:
Героїня
Маршрут
Початкові витрати
Вартість оренди
Катерина
Краматорськ — Київ
51 500 грн
6 000 грн/міс.
Людмила з дитиною
Краматорськ — Харків
32 226 грн
12 000 грн/міс.
Олена
Слов’янськ — Полтава
6 500 грн
25 000 грн/міс. за квартиру всієї родини
Найбільші відомі початкові витрати мала Людмила, яка переїжджала з дитиною. Лише за можливість заселитися у квартиру їй потрібно було заплатити 30 тисяч гривень. Ще 2 226 гривень коштувала дорога. Катерина змогла зекономити на оренді завдяки підселенню та пошуку житла без рієлтора. Проте навіть у її випадку відомі витрати становлять 11 500 гривень. При цьому частина платежів, зокрема за остаточний переїзд і доставку речей, залишається невідомою.
Найменше на сам переїзд витратила Олена, близько 6 500 гривень, але це стало можливим завдяки допомозі дітей та проживанню разом із ними. Водночас родина щомісяця платить за орендовану квартиру 25 тисяч гривень. Ці суми не можна вважати повною вартістю переїзду або першого місяця життя на новому місці. У кожної жінки залишилися витрати, які не вдалося точно підрахувати: харчування, комунальні послуги, ліки, транспорт, перевезення майна та інші повсякденні потреби. Крім того, фінансові обставини героїнь різні. Катерина мала 40 тисяч гривень заощаджень від батьків, які повинні допомогти їй протриматися до працевлаштування. Людмила після переїзду залишилася без роботи на кілька тижнів, а пані Олена отримує пенсію, яку планує спрямовувати на потреби родини.
Переїзд, це не лише витрати на дорогу
Для людей, які залишають Краматорськ і Слов’янськ і інші прифронтові місця, фінансові труднощі не закінчуються після прибуття до нового міста. Дві героїні нашого матеріалу після переїзду були змушені шукати роботу, поки вони не матимуть стабільного доходу, оплачувати житло та повсякденні потреби доведеться завдяки заощадженням, допомозі близьких. Олена має пенсію та підтримку дітей, однак також стикається з новими витратами. У Слов’янську вона жила у власному будинку, мала господарство й частину продуктів вирощувала самостійно. У Полтаві її побут залежатиме від спільного бюджету родини. Водночас можливості організувати переїзд теж змінюються. Якщо навесні та влітку героїні могли перевезти речі поштовою службою, за допомогою родичів або власним автомобілем, то зараз частина перевізників, яких опитала редакція, вже відмовляється працювати з Краматорськом і Слов’янськом через небезпеку.
Тому питання, скільки коштує бути переселенцем, не має однієї відповіді. Для когось це кілька тисяч гривень на дорогу до родичів, для когось, понад 30 тисяч лише на транспорт і заселення. Підраховуючи вартість переїзду, найпростіше скласти витрати на квитки, оренду житла, перевезення речей та продукти. Однак за цими сумами залишається те, що складно перевести у гривні, час і сили, які людина витрачає на те, щоб знову налагодити звичне життя.
Після переїзду навіть найпростіші побутові справи можуть перетворитися на окремі завдання. Потрібно знайти продуктові магазини з прийнятними цінами та якісними товарами, дізнатися, де купувати необхідні речі, як працює громадський транспорт, до якого лікаря звернутися та де отримати потрібні послуги. Окремий виклик, знайти нового сімейного лікаря, перевірених спеціалістів і медичні заклади, яким можна довіряти.
На все це потрібен час. Іноді такі пошуки означають ще й додаткові витрати. Наприклад, людина може заплатити за консультацію лікаря, але залишитися незадоволеною послугою й бути змушеною шукати іншого спеціаліста. Або придбати продукти в незнайомому магазині, витратити гроші й зрозуміти, що їхня якість чи смак не відповідають очікуванням. Для місцевих мешканців такі ситуації можуть бути звичайними побутовими незручностями. Але для людини, яка щойно переїхала, вони додаються до десятків інших питань, які доводиться вирішувати одночасно.
Є й соціальна складова. У рідному місті люди зазвичай мають своє коло спілкування: друзів, знайомих, сусідів, колег. Вони знають, до кого можна звернутися по допомогу, кому довірити певну справу чи з ким просто провести час. Після переїзду ці зв’язки часто залишаються на відстані, а нове коло спілкування доводиться формувати поступово. Такі, на перший погляд, дрібниці можуть виснажувати. Людина не просто змінює адресу, вона опиняється в середовищі, де навіть звичні дії потребують додаткових зусиль, рішень і пошуків. Саме тому вартість вимушеного переселення не можна визначити лише за витратами на дорогу та оренду квартири. До неї варто додати час, витрачений на адаптацію, емоційні ресурси, пошук нових соціальних зв’язків і побутові помилки, яких складно уникнути в незнайомому місті.
На Донеччині спостерігається різке зростання кількості охочих евакуюватися з Краматорська та Слов’янська. За словами волонтера та евакуаційника Богдана Зуякова, безпекова ситуація в цих містах суттєво погіршилася через інтенсивні удари ворожих безпілотників та керованих авіабомб.
Про те, як місцеві готуються зимувати в багатоповерхівках під обстрілами та чому волонтерам стало надзвичайно складно працювати — читайте у матеріалі Бахмут IN.UA.
Темпи евакуації: хто і чому виїжджає
Як розповідає Богдан Зуяков, останнім часом евакуація з напрямку Краматорськ-Слов’янськ відбувається дуже активно. Різке загострення безпекової ситуації змушує виїжджати різні категорії населення.
“І родини з дітьми, і дідусі, бабусі — всі зараз хочуть виїхати. Якщо зазвичай ми найчастіше вивозимо старше покоління, то, наприклад, сьогодні була дуже інтенсивна евакуація, де було близько 15 людей віком 35-40 років. Це не дуже типова ситуація”, — зазначає волонтер.
Рушієм до виїзду для багатьох родин стало оголошення примусової евакуації дітей у Краматорську. Одразу після публікації цієї інформації волонтери отримали шквал дзвінків від сімей із дітьми. Також на настрої людей сильно впливають трагедії, такі як нещодавнє влучання у пасажирський автобус. Такі випадки сильно пригнічують місцевих і провокують сплески евакуаційних заявок.
“В цілому ми евакуюємо людей, які не мають надії. Часто таке відбувається, і це дуже погано… Дуже складно вірити в краще, коли кожного дня ми бачимо, що будинки знищуються цілими під’їздами, вигорають, прилітають КАБи, а потім ще й добивають дронами”, — ділиться евакуаційник.
“Росіяни майже зробили з Краматорська другу Костянтинівку”
Безпекова ситуація у Слов’янську та Краматорську стала критичною. Працювати евакуаційним бригадам наразі надзвичайно складно.
“Частина наших бригад — це жителі Краматорська та Слов’янська. Ховати машину і пересуватися містом весь день стало вкрай важко через атаки дронів. На тому тижні ворожий безпілотник знищив нашу машину прямо під час евакуаційної місії. Це вже дуже схоже на ситуацію в Дружківці та Костянтинівці: треба постійно бути напоготові, дивитись у небо та суворо дотримуватися правил безпеки. Буквально росіяни майже зробили з Краматорська другу Костянтинівку“, — наголошує Богдан Зуяков.
Підготовка до зими: буржуйки у квартирах
Попри наближення зими та розуміння того, що в багатоповерхівках, скоріш за все, не буде опалювального сезону, частина мешканців все одно залишається у містах та готуються доволі нестандартними методами.
“Є такі люди, звісно, готуються. Хтось сподівається на краще, хтось якось утеплює вікна, а дехто навіть ставить буржуйки прямо в квартиру. Тобто це такі досить топорні методи виживання, які однозначно порушують всі можливі правила пожежної безпеки, адже буржуйка в квартирі — це не те, що було розраховано для нормального життя”, — пояснює ситуацію волонтер.
Водночас він зазначає, що мешканці приватного сектору готуються до зими більш традиційно: поступово запасаються дровами та паливними брикетами, очікуючи на, можливо, найскладніший етап у житті прифронтового міста. Тим не менш, як вказує волонтер, 90% людей, які зараз звертаються з проханням про евакуацію — це саме мешканці багатоповерхових будинків.
Переїзд із прифронтового міста, це не лише дорога до нового місця проживання, а й витрати на оренду житла, перевезення речей, транспорт та облаштування побуту. Бахмут […]
На Донеччині спостерігається різке зростання кількості охочих евакуюватися з Краматорська та Слов’янська. За словами волонтера та евакуаційника Богдана Зуякова, безпекова ситуація в цих містах суттєво […]
У Краматорську затримали місцевого таксиста, якого підозрюють у співпраці з російською воєнною розвідкою. Чоловік збирав координати українських військових та енергетичних об’єктів, щоб передати їх російській […]
Бахмутська МВА затвердила графік відвідування осередків підтримки бахмутян. Всі робочі поїздки заплановані на жовтень. Про це йдеться у графіку відвідування осередків підтримки керівництвом Бахмутської МВА. […]
З 15 жовтня переселенці з Бахмутської громади у складних життєвих обставинах можуть подати документи на зимову матеріальну допомогу. Розмір виплати — 15 000 гривень. Про […]
