Іцхак Штерн воював за Україну ще з 2014 року, але через тяжке поранення в 2017 завершив службу. Зараз, він волонтерить та іноді пише вірші, про все що спадає на думку, щоб на душі ставало легше. Так, він написав не один рядок про Бахмут.

***

Дунаєвецький кіт провести прийшов,

Дивився, ніби знав куди я йшов,

Ніби знав, що прямую на схід,

Та й промуркотів: “Сходу привіт”.

Я пообіцяв, що виконую бажання.

Не знав, що Бахмут, зазнав такого руйнування.

Що не зустріну там, друзів його,

І не передам привіт від нього.

Чоловік працює в приватному будинку для літніх людей, який раніше знаходився в Часів Ярі, але був вимушений евакуюватись на Хмельниччину разом зі старенькими. Працюючи тут, волонтер їздить в Бахмут та Часів Яр, щоб допомагати друзям та людям, які там лишились: 

«Продовжую допомагати, але тепер на своєму фронті. Їжджу, якщо є потреби. Друзів у мене ще трохи залишились там, але дуже багато загинуло в цій війні, й цивільних і військових». 

***

Часів Яр… зустріч приємна. 

Тривоги немає, погода чемна. 

Костянтинівка… на повороті зруйнована школа, 

Уламки розкидані довкола. 

Дружківка. 

Дорога наче бруківка, 

Краматорськ, Дмитрівка, Львівка… 

Знов зруйнована домівка. 

Читайте також: Не могла не написати про Бахмут: як поетеса Валентина Дуневич підтримує ЗСУ з тилу

Не впізнав Бахмут

Іцхак Штерн. Фото: особистий архів героя

Іцхак вісім місяців не був в Бахмуті, й зараз, коли приїхав і побачив місто, зовсім його не впізнав. 

«Життя там, на жаль, продовжується, бо деякі не виїжджають. Інфраструктура зруйнована повністю, немає жодного повністю цілого будинку, росіяни просто знищують місто. Там постійні обстріли, за день тиша була хвилин п’ять, а люди все одно залишаються тут жити», — розповідає волонтер. 

На думку чоловіка, багато з тих, хто залишився, чекає «руський мір», а є такі, кому все одно при якій владі жити, аби було, що їсти: 

«Є люди, які за Україну й всім серцем люблять її, але вони бояться їхати в невідоме, бо читають погані приклади, як не приймають на «західній» переселенців і тому не хочуть покидати дім. Хоча я впевнений, що ми зустрічаємо таких людей, яких хочемо. Я вже не один місяць на Хмельниччині, й спілкуються тільки з гарними українцями, хоча довкола мене є різні». 

Як почав писати вірші

Бахмут. Фото: особистий архів героя

«Коли я після поранення майже рік лежав в шпиталі — почав писати. Я віруюча людина. Я вірю в спасителя. Психологи мені сказали, що думки краще викладати на папір, щоб не тримати все в собі. Тепер все, що в моїх думках, я розповідаю в віршах», — ділиться колишній військовий. 

***

Хотів розповісти про Бахмут,

І як душа була загнана у кут.

Як, з братом, нужденних шукали,

Як тим, хто в скруті, допомагали.

Як я дивився у дитячі очі,

Потім Богу волав, пів ночі.

Як серце зазнало кипіння,

Бо не знаходив розуміння.

***

Чому, батьки цих діточок,

Гріючи їжу теплом окопних свічок,

Не їдуть з цього пекла?

За руїни тримаються запекло…

***

Але, чомусь, зникло натхнення,

А від себе писати, немає уміння.

Тому, просто скажу: Неньку руйнує кат,

І радіє, що зазнаємо ми втрат.

***

Моє серце від жаху болить,

Звісно, до Бога кричить.

Шукаю всюди розуміння.

Та де розрада, де терпіння?      

«Коли я писав про Бахмут, я хотів зрозуміти чому люди там залишаються, можливо, хтось би прочитав це, й щось також зрозумів. До того ж мені просто ставало легше на душі, коли я писав». 

Фото: особистий архів героя

Читайте також: Юні блогери з Бахмута записують патріотичні вірші

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Бійці підрозділу “Фенікс” атакували російських окупантів на Донеччині. У ніч на 23 липня під ударом українських захисників була дороговартісна установка “Бук-М3”.

Про це повідомили бійці підрозділу “Фенікс”.

Ураження росіян на Донеччині

Бійці підрозділу “Фенікс” завдали удару по російських окупантах на Донеччині. У ніч на 23 липня захисники атакували зенітно-ракетну установку “Бук-М3”.

Для росіян цей удар став несподіванкою. Окупанти, не ховаючись, перекидали техніку ближче до фронту. Завдяки вчасному виявленню і ураженню цей “Бук” тепер не несе загрози.

Одним дроном українські захисники завдали противнику втрат у близько 50 мільйонів доларів. Чи мав ворог втрати живої сили, не уточнюється.

Читайте також:

• Чому Бахмут більше не є російським тилом — пояснює експерт
• Якою сьогодні є Дружківка: фото з прифронтового міста
• На Донеччині зросла інтенсивність російських штурмів: найбільше — на Покровському напрямку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На території Донецької області безпекова ситуація продовжує ускладнювати проведення евакуаційних заходів. Російські війська щоденно застосовують авіабомби та FPV-дрони, через що в Краматорську та на його околицях збільшились темпи евакуації, а в Дружківка перетворилася на “Костянтинівку, періоду листопада минулого року”.

Волонтер Богдан Зуяков розповів редакції Бахмут IN.UA про стан логістики, ціни на пальне та темпи виїзду цивільного населення з прифронтових міст.

Евакуація з Краматорська, Слов’янська та ситуація у Миколаївці

За словами Богдана Зуякова, жителі околиць Краматорська, розташованих у бік фронту, почали активно залишати власні домівки. Йдеться про населені пункти Біленьке, Красногірка, Красноторка та Малотаранівка. Відстань до лінії бойового зіткнення там становить близько 10 кілометрів.

“Постійно кожного дня обстріли, постійно машини палять. Це все загострилось прям кратно, стало всього більше летіти сюди“, — констатує Богдан Зуяков.

Проти цивільного населення застосовують FPV-дрони та авіабомби. Наразі волонтерські екіпажі мають змогу заїжджати у ці райони та забирати людей.

У Слов’янську обстановка відносно спокійніша, проте жителі околиць у напрямку Миколаївки також зазнають ударів з безпілотників та обстрілів. Сама Миколаївка перебуває під постійним вогнем ворога. Будь-яка евакуація транспортом звідти неможлива через зруйновану логістику. Цивільні змушені виходити з населеного пункту виключно пішки.

Дружківка як друга Костянтинівка

За словами Богдана Зуякова, основний пік евакуації з Дружківки завершився близько трьох тижнів тому. Зараз виїзд відбувається планомірно, але в значно гірших умовах.

“Дружківка вже перетворилась на Костянтинівку листопада місяця минулого року. Це вже прям фронтове місто, яке повністю зруйновано внаслідок бойових дій. І з кожного кутка може вилетіти дрон“, — зазначає волонтер.

Екіпажі продовжують заїжджати до Дружківки, однак, як вказує Богдан Зуяков, цей період є останньою фазою можливої евакуації, після якої заїжджати в місто стане неможливо. Наразі пересування містом ускладнюється не лише загрозою ударів з безпілотників, а й засипаними уламками дорогами, що вимагає постійного пошуку нових маршрутів.

Напрямки виїзду та категорії евакуйованих

Люди переважно обирають короткі дистанції для переїзду, прагнучи залишатися ближче до рідного краю. Частина евакуйованих з Краматорська переміщується до сусідніх сіл, наприклад, Олександрівки, або вирушає до Дніпропетровської області. Основною категорією осіб, які зараз погоджуються на виїзд, є літні та маломобільні громадяни.

Знищені заправки та дефіцит пального

Головними викликами для волонтерських місій стали FPV-дрони та знищення інфраструктури. Російська армія цілеспрямовано завдає ударів по автозаправних станціях на Донеччині, через що половина АЗС вже закрита. Волонтери змушені максимально скорочувати час перебування на заправках через ризик ураження.

Дефіцит та руйнування інфраструктури суттєво вплинули на вартість пального. Ціна за літр дизеля у Донецькій області сягає 90 гривень, тоді як у місті Дніпро вона становить 75 гривень. Волонтерські екіпажі витрачають близько тонни пального на місяць, що призводить до значних перевитрат. Робота таких невеликих груп фінансується виключно завдяки фінансовій підтримці глядачів та благодійників.

Читайте також:

На Донеччині залишилося понад 6 тисяч дітей — Донецька ОВА

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!