Іцхак Штерн воював за Україну ще з 2014 року, але через тяжке поранення в 2017 завершив службу. Зараз, він волонтерить та іноді пише вірші, про все що спадає на думку, щоб на душі ставало легше. Так, він написав не один рядок про Бахмут.
***
Дунаєвецький кіт провести прийшов,
Дивився, ніби знав куди я йшов,
Ніби знав, що прямую на схід,
Та й промуркотів: “Сходу привіт”.
Я пообіцяв, що виконую бажання.
Не знав, що Бахмут, зазнав такого руйнування.
Що не зустріну там, друзів його,
І не передам привіт від нього.
Чоловік працює в приватному будинку для літніх людей, який раніше знаходився в Часів Ярі, але був вимушений евакуюватись на Хмельниччину разом зі старенькими. Працюючи тут, волонтер їздить в Бахмут та Часів Яр, щоб допомагати друзям та людям, які там лишились:
«Продовжую допомагати, але тепер на своєму фронті. Їжджу, якщо є потреби. Друзів у мене ще трохи залишились там, але дуже багато загинуло в цій війні, й цивільних і військових».
***
Часів Яр… зустріч приємна.
Тривоги немає, погода чемна.
Костянтинівка… на повороті зруйнована школа,
Уламки розкидані довкола.
Дружківка.
Дорога наче бруківка,
Краматорськ, Дмитрівка, Львівка…
Знов зруйнована домівка.
Читайте також: Не могла не написати про Бахмут: як поетеса Валентина Дуневич підтримує ЗСУ з тилу
Не впізнав Бахмут
Іцхак Штерн. Фото: особистий архів героя
Іцхак вісім місяців не був в Бахмуті, й зараз, коли приїхав і побачив місто, зовсім його не впізнав.
«Життя там, на жаль, продовжується, бо деякі не виїжджають. Інфраструктура зруйнована повністю, немає жодного повністю цілого будинку, росіяни просто знищують місто. Там постійні обстріли, за день тиша була хвилин п’ять, а люди все одно залишаються тут жити», — розповідає волонтер.
На думку чоловіка, багато з тих, хто залишився, чекає «руський мір», а є такі, кому все одно при якій владі жити, аби було, що їсти:
«Є люди, які за Україну й всім серцем люблять її, але вони бояться їхати в невідоме, бо читають погані приклади, як не приймають на «західній» переселенців і тому не хочуть покидати дім. Хоча я впевнений, що ми зустрічаємо таких людей, яких хочемо. Я вже не один місяць на Хмельниччині, й спілкуються тільки з гарними українцями, хоча довкола мене є різні».
Як почав писати вірші
Бахмут. Фото: особистий архів героя
«Коли я після поранення майже рік лежав в шпиталі — почав писати. Я віруюча людина. Я вірю в спасителя. Психологи мені сказали, що думки краще викладати на папір, щоб не тримати все в собі. Тепер все, що в моїх думках, я розповідаю в віршах», — ділиться колишній військовий.
***
Хотів розповісти про Бахмут,
І як душа була загнана у кут.
Як, з братом, нужденних шукали,
Як тим, хто в скруті, допомагали.
Як я дивився у дитячі очі,
Потім Богу волав, пів ночі.
Як серце зазнало кипіння,
Бо не знаходив розуміння.
***
Чому, батьки цих діточок,
Гріючи їжу теплом окопних свічок,
Не їдуть з цього пекла?
За руїни тримаються запекло…
***
Але, чомусь, зникло натхнення,
А від себе писати, немає уміння.
Тому, просто скажу: Неньку руйнує кат,
І радіє, що зазнаємо ми втрат.
***
Моє серце від жаху болить,
Звісно, до Бога кричить.
Шукаю всюди розуміння.
Та де розрада, де терпіння?
«Коли я писав про Бахмут, я хотів зрозуміти чому люди там залишаються, можливо, хтось би прочитав це, й щось також зрозумів. До того ж мені просто ставало легше на душі, коли я писав».
Фото: особистий архів героя
Читайте також: Юні блогери з Бахмута записують патріотичні вірші
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
