Для бахмутянина Кирила Кузняка, який служить прикордонником та боронить Бахмутський напрямок від навали росіян потрібна фінансова допомога. Чоловік отримав поранення, а автомобіль бійця пошкодило внаслідок російського ракетного обстрілу. Необхідно зібрати кошти на одяг для Кирила та його побратимів, та ремонт машини.

Як допомогти?

Дружина Кирила пані Яна збирає кошти на реквізити своєї сестри. Отримувач коштів сестра пані Яни — Аліна Дубова:

Приват банк 

5168745105862426

Приват банк євро 

4149499802573749

Моно Банк

5375411203344721

Банка для збору: https://send.monobank.ua/jar/45J7dN8Tcy

Кирило Кузняк разом з побратимами. Фото: особистий архів героїні

Кирило Кузняк разом з дружиною Яною з 2014 року допомагав армії, спочатку пара волонтерила, українець заснував волонтерсько-громадську організацію «Хартія Волі», після вступу до ДПСУ він передав керування ГО іншим членам цієї ж організації.

Вже з 2015 року він вступив до лав Державної Прикордонної Служби України. Кирило працював інспектором прикордонної служби, окрім того, він санітар-інструктор, чоловік проходив сертифіковане навчання. Нещодавно, військовий отримав бойове поранення  під час евакуації поранених побратимів в районі Бахмута.

Машину, яку Кирило придбав за власні кошти пошкодило російськими обстрілами, крім того, постраждали й особисті речі військового: каска, бронежилет та інше. Попри поранення, Кирило повертатиметься на фронт, зараз чоловік почувається вже краще, однак без необхідної амуніції та автомобіля він не зможе виконувати бойові завдання.

Що потрібно? 

1. Теплий зимовий камуфляж — 56 розміру 3 штуки;
2. Термо-білизна — 56 розміру 3 штуки;
3. Рукавиці зимові — 3 пари;
4. Берці зимові — 44 розміру 1 пара;
5. Рюкзак для парамедика; ось приклад необхідного (https://urbex.com.ua/ua/p1163847895-taktichnij-ryukzak-medichnij.html)
6. Тактичний бронешолем з активними навушниками;
7. РПС-реміна плечова система;
8. Турнікети — 15 штук, фірми Sich або Cat (необхідні саме вони, адже ці турнікети не рвуться на відмінно від їх дешевих аналогів);
9. Оклюзійні пов’язки — 15 штук (бандажі, шини для надання допомоги при переломах), назофарингіальні трубки та текомпресійні голки);
10. Зарядна станція bluetti ac200max; 
11. Генератор 4-5 кВт;
12. Термоковдри.

Також потрібні м’які ноші, бажано не яскравого кольору. Наразі, мінімальна сума збору, яку хочуть назбирати складає — 70 тисяч гривень. Зараз на банці вже є понад 10 тисяч гривень.

Якщо ви можете придбати самостійно щось з переліченого списку, залишаємо сторінку пані Яни для контакту — https://www.facebook.com/profile.php?id=100004611872608

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: З тіла витягли 40 осколків: як захисник Бахмута отримав поранення і чому хоче повернутися на фронт?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Хвороба Лайма — це небезпечне бактеріальне захворювання. Зазвичай причиною його виникнення стають кліщі, які постійно активізуються з настанням теплого періоду весни. 

Про те, що треба знати про хворобу Лайма, діагностику та лікування, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA

Хвороба Лайма

Інфікованих кліщів досить багато, через що їх можна зустріти не тільки в лісах, але навіть у дворах багатоповерхівок, де є квітники та чагарники. Коли кліщі прокушують шкіру людини, то в організм потрапляє слина — місце, де проживають бактерії боррелії. 

Варто зазначити, що кліщі менш схильні до передачі хвороби Лайма, якщо видалити його протягом 24 годин після присмоктування. Однак, якщо небезпечна комаха просидить на тілі два або три дні, то імовірність зараження становить майже 100%.

Симптоми

Зазвичай симптоми хвороби Лайма проявляються поетапно, але інколи вони можуть накладатися. У деяких випадках, ранні стадії бактеріального захворювання можуть проходити навіть у безсимптомному вигляді.

Перша стадія

Ранні симптоми хвороби Лайма зазвичай виникають протягом від 3 до 30 днів після укусу кліща. вона супроводжується:

• лихоманкою;
• головним болем;
• сильною та безпричинною втомою;
• скутістю суглобів;
• м’язовим болем;
• збільшенням лімфатичних вузлів.

У 8 з 10 випадках у хворих може з’явитися одинокий висип круглої форми, який повільно поширюється від місця укусу кліща аж до декількох десятків сантиметрів в діаметрі. Його називають мігруючою еритемою. Він може просвітлюватися в центрі та виглядати як мішень або яблучко. Висипання також часто відчувається теплим на дотик, не болючим. Воно також не свербить. Якщо ви бачите у себе на тілі таку пляму, потрібно негайно звернутися до лікаря-інфекціоніста, адже вона вважається головною ознакою хвороби Лайма.

Друга стадія

Без лікування хвороба може прогресувати та досягти другої стадії. Її симптоми часто з’являються протягом 3-10 тижнів після укусу. Вона також вважається більш серйозною. 

Вона проявляється у вигляді симптомів першої стадії, до яких додаються:

• багато висипань на інших частинах тіла;
• сильний біль або скутість шиї;
• м’язова слабкість на одній або обох сторонах обличчя;
• біль у спині та кінцівках;
• хворобливий набряк ока або повік;
• активність імунної системи в тканинах серця.

Третя стадія

Завершальна третя стадія хвороби найважча, адже вона характеризується ураженням нервової системи. Якщо її сильно запустити, то інфекція просто “роз’їсть” організм до такого ступеня, що вилікувати людину просто стає неможливо. В більшості випадків, вона стає інвалідом на все життя, хота інколи трапляються й летальні випадки.

Як діагностувати хворобу Лайма

За наявності класичної мігруючої еритеми лікування повинне бути розпочате негайно, проведення специфічної діагностики не є необхідним. У інших випадках діагностика проходить за допомогою дослідження самого кліща, а також серологічної діагностики, тобто аналізу крові на наявність антитіл до борелій. Останню процедуру роблять тільки через 2-4 тижні після укусу, адже тільки тоді починають виникати антитіла в крові.

Як лікувати хворобу Лайма

Як правило, для лікування хвороби Лайма використовують антибіотики, які потрібно приймати тривалий час. При початку лікування на ранній стадії прогноз сприятливий, проте, при запущеній інфекції можуть з’явитися серйозні ускладнення. У таких випадках призначається комплексна терапія залежно від перебігу захворювання.

Зазначимо, що лікування хвороби Лайма входить у пакета НСЗУ, як нехірургічна медична допомога. Це означає, що ліки, які призначаються пацієнту, будуть безплатними.

Читайте також:

• Як виявити, що у вас алергія: поради від лікарки-алерголога Валентини Зведенюк
• Експерт розповів, як захистити домашніх тварин від кліщів
• Сезонні захворювання: бахмутський лікар Сергій Старусєв розповів, як вберегтися від застуд

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ворожа пропаганда десятиріччями намагалася запевнити мешканців сходу України, що ці території є російськими і що тут живе російськомовне населення, яке, мовляв, хоче бути ближчими до росії. На жаль, частково ці наративи вкорінилися у свідомості. Водночас люди Донеччині, разом з усією Україною, були долучені до поширення української ідентичності та відстоювання права на відновлення незалежності нашої держави.

Як це було і яку роль в цьому грали бахмутяни читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Боротьба донеччан з росією

Ледве не кожне покоління українців за останні століття мали боротися за власну ідентичність та країну. Майже завжди ця боротьба проходила саме з росією та її авторитарними попередниками. 

Під час радянської окупації російська влада спробувала зупинити опір українців за допомогою репресії та пропаганди. Це, на жаль, дало свої результати, особливо на сході країни через безпосередню близькість до кордонів агресора. Тим не менш, на Донеччині активно розвивалися проукраїнські рухи, які не забували свою історію та намагалися нагадати про неї своїм співгромадянам.

Цим вони наближали відновлення незалежності країни, звільнення нашої держави від окупації. Володимир Березін та Галина Олійникова, активісти, які боролися за вільну Україну ще з радянських часів та Ігор Тодоров, який довгий час викладав у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса, розповіли редакції Бахмут IN.UA про те, як розвивався та функціонував український активізм на теренах Донецької області. 

Наратив про “руській Донбас”

Ще у 2014 році росіяни прийшли окуповувати український схід із наративом про те, що Донбас — це російська земля або земля російськомовного населення. Перше твердження це нахабна пропаганда, адже історія регіону демонструє зворотні дані. На сайті Ukrainer можна детально прочитати про те, як росіяни штучно заселювали ці землі російськими солдатами ще за часів петра І. Практика штучного заселення окупованих регіонів росіянами задля розмивання національної ідентичності була вигадана не в радянському союзі й практикувалася задовго до його створення.

Результати такого “освоєння” територій російською імперією можна прослідкувати через статистку населення регіону. У створених у 1802 році Катеринославській та Херсонській губерніях станом на 1851 рік українців у першій проживало 70% (703 699 осіб), а росіян 3% (30 000). У Катеринославській губернії за переписом 1897 року українців було 69,7%, а росіян вже 17,3%.

У склад Катеринославської губернії входив, зокрема, і Бахмутський повіт. Тому, схід України не є російськими землями, а є тим місцем, яке протягом століть страждало від окупаційних практик рф та її попередників, адже ще у XVI-XVII століттяї на територіях, які у майбутньому стануть Донецькою областю, мали свої зимівники українські козаки. 

Саме імперська політика створила реальність, коли багато людей на сході України використовували російську для спілкування. росія масово заселяла український схід росіянами. Глобальною причиною була спроба розмити українську ідентичність. На практиці це спочатку робилося через недостачу робочих рук у період індустріалізації, а потім росіяни займали місце зморених Голодомором українців. 

Така практика переселення продовжилася і в період існування радянського союзу.

Хоча навіть такі процеси не змогли викорінити українськість Донеччини цілковито. Наприклад, під час політики коренізації у 20-ті роки ХХ століття виходили газети українською мовою. За словами Ігора Тодорова, мешканці навколишніх сіл біля Донецька, недивлячись на активну русифікацію після відміни коренізації у 30-х роках, продовжували використовувати українську мову в побуті. Аналогічною ситуація була навіть в 60-ті та 70-ті роки ХХ століття.

Росія називає ці землі російськими аби виправдати свою агресію, скоєну нею за роки окупації. Хоча ці землі є українськими та такими, які велику кількість часу страждали від імперських дій російських окупантів. 

Активізм під час окупації

Багато людей на Донеччині не забували своє коріння та поширювали українські ідеї у своєму регіоні навіть під час радянської окупації. 

Галина розповідає, що саме такі люди працювали над незалежністю країни ще під час радянської влади. Коли Народний рух України ще не був партією, вони розповсюджували просвітницьку літературу, проводили зустрічі, збирали людей тощо. Далі це вже переросло в партійну роботу. Це було повсякденне життя багатьох людей, які розповсюджували українські ідеї. Для Галини було завжди зрозуміло, що її рід український, її діти будуть українцями. 

Проте, кожен прояв українськості під час радянської окупації міг призвести до проблем різного ступеню важкості, від звільнень з роботи до розстрілу. Але це не зупиняло людей, які боролися за суб’єктність української держави. 

Володимир каже, що рухом за українську мову та культуру на Донеччині став літературний журнал “Забой” у Бахмуті. Над ним працював зокрема Григорій Баглюк, український репресований письменник та  багато інших діячів. В цьому журналі підтримували революцію, але в контексті відновлення українського життя, адже люди думали, що нарешті закінчиться окупація російської імперії та відродиться Україна.

Це було до 33-го року. І весь цей потужний рух майже одномоментно було закрито. У 33-му році приїхали нквд-исти та заарештували всю редакцію журналу. Майже всі були репресовані. Редакція “Забой” була на перехресті вулиці Горбатова та Миру. Володимир згадує, що активісти просили зробити табличку, але міська рада цю ініціативу не підтримала.

Прояви активізму продовжувалися і після цього. Наприклад, у 50-х та 60-х роках на вулицях могли з’являтися жовто-блакитні прапори та інша символіка.

Березін розповідає, що якщо він спілкувався з людиною, який був визнаний радянським союзом ворогами народу, то до нього після цього приходили кдб-істи та питали, чого я з ним спілкуюся взагалі.

Всі знають імена великих українських діячів з Донеччини та борців за українську культуру як Олекса Тихий та Василь Стус. Але ними не обмежувався проукраїнський рух Донеччини. Він нараховував багато імен. Про деяких інформацію активно знищували, тому вони менш відомі, а імена деяких ми вже ніколи не дізнаємося. Але кожен з учасників проукраїнських рухів та організацій не тільки на Донеччині, а й усіх частинах України, були дотичні до відновлення державності нашої країни. 

Донеччина та загалом схід України витримали багато страждань, але не втратили свою українську ідентичність, розуміння своєї приналежності до української держави. Це стало можливим завдяки великій кількості людей, які продовжували боротьбу за країну попри страшні репресії. На жаль, зараз наш регіон потерпає від прямої агресії росії. Проте, ці території були, є та будуть українськими. 

Читайте також:

• Секретна інформація: як радянська влада приховувала трагедії на Донецьких шахтах
• “Кінь вмер, а я ні”: як Олег Віщий вчив людей оподаткуванню та обдурив смерть
• Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!