Субсидії чи енергоєфективність: чи зробить влада розумний вибір?

Семаковська Тетяна 09:50, 11 Квітня 2016

287e13e pavluk 60 8fc6d“Країна повинна якомога швидше сформувати широку, зрозумілу і доступну програму енергоефективності в житловому секторі та створити фонд, орієнтований на скорочення споживання енергії. Парламент мусить прийняти закон про такий фонд, монетизувати пільги, субсидії і максимально – дотації та крос-субсидії”, – зазначає у своєму блозі для “Економічної правди” Святослав Павлюк, Асоціація енергоефективні міст України. Чому така потреба назріла читайте далі.

Ріст цін на енергію для населення за останній рік спричинив реінкарнацію старих і брунькування нових популістів. Саме ріст цін підняв інтерес мас-медіа до питань енергоефективності.

Він також спонукав уряд виробити політику захисту вразливих споживачів, які не можуть платити за енергію та комунальні послуги, які досі називають житлово-комунальними послугами.

Як відомо, 98% квартир в Україні приватизовані, тому житлових послуг держава нікому не надає.

Громадяни сплачують лише за енергетичні послуги – електроенергію, газ, тепло, тверде паливо – та комунальні – воду, каналізацію, прибирання, поточний ремонт будинків – всього 18 складових.

Нема в Україні житлово-комунальних послуг з часу приватизації житла, але саме так дотепер веде та оприлюднює відповідні дані Держстат.

Отже, держава, небезпідставно остерігаючись перспективи надмірних емоцій населення, яке отримає нові платіжки, запровадила в 2015 році широку програму субсидій.

Перші особи країни неодноразово з усіх екранів закликали кожного подавати заяви на їх отримання. Оскільки минув перший рік дії програми, можна зробити певні висновки.

Ілюзія дешевої енергії

Досвідчені викладачі в університетах не раз згадували принцип: найкраще зрозуміти тему можна тоді, коли її пояснюєш іншим.

Отак автор почав розбиратися в безкінечних цифрах субсидій і рахунків за комунальні послуги, намагаючись зробити якісь висновки, а не просто запам’ятати кількість нулів. 

Якщо піднятися над дискусіями, кому скільки призначили, чи це справедливо, чому вітчизняний газ такий дорогий і де “зрада”, варто звернути увагу на співвідношення між споживанням і платіжками тих, хто отримує субсидії на “житлово-комунальні послуги”, і тих, хто платить за все з власної кишені.

Ба – понад те платить і податки, з яких держава платить субсидії тим, хто за спожиті послуги заплатити не може.  

Слід взяти до уваги, що газ споживають і ті, й інші, але з огляду на відсутність повного його обліку, точно встановити, хто скільки споживає, неможливо.

Варто також врахувати, що крос-субсидії в електроенергетиці – від промисловості побутовим споживачам – теж розподілені рівномірно.

Як же вибудувана система розподілу субсидій, і яким є ефект її функціонування?

Отже, на кінець 2015 року в Україні за “житлово-комунальні послуги” населенню нараховано близько 51 млрд грн. Субсидій за цими послугами, компенсацій за паливо та пільг нараховано близько 25,3 млрд грн.

Фактично половину нарахованої суми оплачує уряд з податків українців. Тобто рівень втручання держави в сектор економіки комунальних та енергетичних послуг країни становить майже 50%.

Загальний обсяг субсидій в бюджеті 2015 року був 25,3 млрд грн, а в бюджеті 2016 року – вже 38 млрд грн. Спонукає такий об’єм субсидій економити? Може економічна модель енергоефективності конкурувати з моделлю субсидованого проїдання?

Правильно поставлене питання є першим кроком до пошуку світла в кінці тунелю.

Ось ще кілька цифр, важливо вловити їх пропорції.

На підконтрольній Україні території в 2015 році було 16,7 млн квартир та односімейних будинків. 

За підсумками 2015 року 5,4 млн домогосподарств отримали субсидії та пільги на загальну суму 25,3 млрд грн. Тобто саме на цих споживачів країна пустила 50% грошей ринку житлово-комунальних послуг.

Таким чином, 5,4 млн отримувачів субсидій спожили послуг на таку ж суму, як 11,3 млн абонентів, які платять за себе самі.

Це означає, що об’єм споживання енергетичних та комунальних послуг отримувачів субсидій щонайменше удвічі вищий від тих, хто їх не отримує. Отже, існуюча система нарахувань спричиняє нераціональну поведінку споживачів.

Створена ілюзія дешевої енергії не спонукає економити, а скорочення субсидій викликає злість у тих, хто до них звик. Ті, хто сповна платять податки, оплачують свої квитанції та подвійні – малозабезпечених. Верхня межа компенсацій явно завищена і потребує корекції.

Гроші на вітер

Особливістю існуючої системи субсидій є те, що лише незначна частка грошей виплачується безпосередньо їх отримувачам – близько 2%, а це лише 600 млн грн з понад 25 млрд грн.

Решта перераховується підприємствам, які постачають тепло, воду, електроенергію, газ та інші послуги, щоб вони надали їх безкоштовно або із значною знижкою.

За відсутності повного обліку споживання води, тепла і газу поле для маніпуляцій та приписок – немале.

Існуюча пропорція в споживанні є наслідком такого способу фінансування, тому її слід переглянути. Споживач, який не платить сам за товар, не розуміє його реальної ціни. Тому монетизація пільг є обов’язковим кроком – яким би не був опір.

Обсяг субсидій не може постійно збільшуватися. Поверхневий аналіз дозволяє припустити, що сама лише зміна способу та меж надання субсидій може змінити поведінку субсидіантів. Споживання енергії в цьому сегменті можна скоротити удвічі, що вивільнить понад 8 млрд грн.

Для порівняння: на програму газозаміщення та енергоефективність у 2015 році було витрачено близько 300 млн грн, а на 2016 рік планується близько 800 млн грн.

Розпочату програму субсидій неможливо згорнути, але суспільство мусить швидко рухатися далі і вдосконалювати спосіб допомоги незабезпеченим.

Базова проблема українського житлового сектора – надзвичайно високе споживання енергії через високі втрати в будинках, тому велика кількість енергії, помножена на будь-яку ціну, буде давати велику платіжку.

Передусім потрібно допомогти суспільству зменшити втрати в будинках, а відповідно – зменшити споживання і платежі за енергію за рахунок комплексної термомодернізації.

Нагадаємо, що на теріторії Бахмутської міськради сума призначення субсидій підвищилася в 5 разів

Країна дотацій

Існуюча система фінансової підтримки житлового сектора не обмежена субсидіями. Основних видів допомоги в країні кілька і кожен з них заслуговує окремої уваги.

Отож, у 2015 році населення України отримало:

– субсидії  та пільги на оплату “житлово-комунальних послуг” з бюджету – 24,5 млрд грн,

– субсидії на закупівлю твердого палива з бюджету ~ 0,6 млрд грн,

– крос-субсидії (дотаційні сертифікати) з електроенергії ~ 40 млрд грн,

– неотриманий прибуток “Нафтогазу” через продаж газу населенню за заниженою ціною ~ 40 млрд грн,

– дотації муніципальним компаніям з вивезення сміття, водопостачання – дані відсутні.

Тобто загальна річна сума за “житлово-комунальні послуги” в розмірі 51 млрд грн базується на дотованих цінах на електроенергію та газ.

Якщо пам’ятати, що фактичних платежів населення було 51 млрд грн мінус всі бюджетні субсидії, то це означає, що витягнуті з власних кишень 25 млрд грн не покривають і 20% реальної вартості наданих послуг. 80% рахунків покриває уряд з податків українців та коштом знекровлення державних підприємств. 105 млрд грн субсидій і дотацій населенню – це більше суми, яку країна в стані війни витрачає на оборону.

Суми, яку країна призначила на проекти енергоефективності, на фоні таких витрат взагалі не видно.

Ситуація тим жахливіша, що ціни рано чи пізно стануть недотованими – як тільки рівень зношеності “Нафтогазу”, “Укргазвидобування” та “Енергоатома” сягне межі і вони збанкрутують, а населення ще не утеплить будинки і не могтиме оплачувати повну ціну при об’ємі споживання утричі вищому, ніж в ЄС.

Пріоритетом термінових дій мусить бути системне скорочення споживання, а не дискусія про тарифи, хоча за діями монополістів все одно треба стежити.

Якщо всі згадані суми – все одно народні гроші, то значно раціональніше буде швидше підвищити ціну для населення до реального рівня, а отримані кошти пускати на цільові програми співфінансування модернізації житла, а не просто проїдання.

Тобто громадян як акціонерів державного енергетичного сектора повинен цікавити не дешевий газ, а прибутки свого підприємства. Так само, як співвласників пекарні цікавлять не безконечні “халявні” булочки, а прибуток, який можна спрямувати хоча б на ремонт даху чи навчання дітей.

Критичним питанням є скорочення обсягу наданих субсидій та надання можливості максимально монетизувати ці гроші. Країна повинна перестати говорити про те, як вивести “Нафтогаз” в “нуль” – це курка, яка повинна нести золоті яйця.

Кожен громадянин, який хоче отримати субсидії в грошовій формі і використати їх на проекти енергоефективності, повинен отримати таку можливість. Механізм є: субсидії на купівлю твердого палива виділяються у грошовій формі. У 2015 році на це витрачено понад 600 млн грн, і ніхто не скаржився.

Очевидно, що колективна стратегія щодо багатоповерхівок повинна мати пріоритет над індивідуальними стратегіями “латкових” утеплень.

Країна повинна якомога швидше сформувати широку, зрозумілу і доступну програму енергоефективності в житловому секторі та створити фонд, орієнтований на скорочення споживання енергії. Парламент мусить прийняти закон про такий фонд, монетизувати пільги, субсидії і максимально – дотації та крос-субсидії.

Не треба четвертий рік чекати на обіцяний грант ЄС чи Німеччини – Україна має все для запуску програми своїми силами. Якщо донори захочуть, то можуть приєднатися.

Через кілька років, оглядаючись назад, українці дивуватимуться, як можна було так марнотратно жити стільки десятиліть. Українського газу буде повністю вистачати на потреби населення. Головне – правильно витрачати гроші.

Нагадаємо, що на теріторії Бахмутської міськради сума призначення субсидій підвищилася в 5 разів

Как выбрать фекальный насос правильно?

Семаковська Тетяна 16:40, 24 Червня 2021

pasted image 0 f2428Как правило, термин «фекальный насос» ассоциируется с очисткой выгребных ям. На самом деле, область применения оборудования значительно шире. Его назначение — откачка вязких сред с плотными фракциями различного диаметра. Фекальные насосы применяются коммунальными и промышленными предприятиями, аварийными службами.

Фекальный насос идеален для выкачки выгребных ям при отсутствии централизованной канализации. Он применяется в самых различных областях, где может потребоваться очистка стоков. Рассмотрим, как правильно выбрать устройство для выгребной ямы или откачки стоков на предприятии.

pasted image 0 1 5f6d4

 

Какой выбрать фекальный насос: особенности строения

Фекальный насос — миниатюрная насосная станция, оборудованная электродвигателем. Мотор передает движение колесу посредством ведущего вала. В процессе работы помпа откачивает сточные воды, накапливает их, очищает и выпускает в место, предназначенное для слива. Преимущество подобной принудительной канализации в том, что перемещение стоков возможно не только в горизонтальном направлении, но и в вертикальной плоскости. Это касается даже сильно загрязненных вод. При наличии такого оборудования бытовая канализация может быть проведена без уклона. При наличии крупных фракций загрязнений целесообразно приобрести модель с измельчителем.

Классификация насосов

В зависимости от особенностей конструкции, различают фекальные насосы двух видов:

  • Погружные. Для изготовления их используются высокопрочные материалы, стойкие к агрессивным средам (нержавейка, чугун). Корпус выполнен герметичным, чтобы избежать проникновения влаги внутрь. Такие насосы устанавливают ниже уровня стоков;
  • Наружные. Главное их преимущество — простота и надежность в эксплуатации. Насосы устанавливают вне емкости со стоками. Ограничивающий фактор — размер твердых фракций (не более 5 мм).

Как выбрать фекальный насос: основные критерии

Факторы, которые учитываются перед тем, как купить дренажный насос для канализации:

  • рабочая температура жидкости;
  • наличие автоматики;
  • измельчение примесей;
  • материал изготовления корпуса;
  • мощность;
  • высота подъема.

Перед покупкой необходимо определиться, в каких условиях будет эксплуатироваться устройство. Не все модели могут работать при высокой температуре. Этот параметр указывается в технических характеристиках модели.

Наличие автоматики существенно упрощает пользование оборудованием. Автоматическое включение/выключение рекомендовано в том случае, когда нет возможности контролировать рабочий процесс постоянно. Удобны модели, оснащенные автоматизированным поплавковым выключателем.

При прочих равных условиях, желательно остановить выбор на модели, оснащенной измельчителем твердых частиц. Для измельчения применяется острый лопастный нож, установленный на входе.

Немалое значение имеет материал изготовления корпуса. Особенно это важно для погружных моделей, испытывающих значительные нагрузки. Оптимальные материалы для изготовления корпуса — нержавеющая сталь или чугун. Модели с корпусом из пластика пригодны для периодического пользования.

Высота подъема — один из ключевых параметров. Конкретный выбор зависит от глубины выгребной ямы. Расстояние прокачки по горизонтали, в зависимости от мощности двигателя, достигает 100 метров. Одноименный параметр в вертикальном направлении значительно меньше — 3-7 метров.

Еще один существенный параметр выбора — мощность двигателя. Для бытового использования пригоден маломощный насос, для промышленных предприятий — модель с выносливым и мощным мотором. От этого зависит качество и быстрота откачки сточных вод.

Влияют на выбор модели и такие характеристики:

  • глубина погружения;
  • расстояние перемещения;
  • максимальный размер твердых фракций;
  • производительность устройства;
  • диаметр трубы, используемой для транспортировки стоков.

Важный момент — маркировка устройства. Если в ней присутствуют только цифры, — значит, насос предназначен для перекачивания слабо загрязненных стоков с твердыми включениями до 5 мм. Буква «Ф» в маркировке означает, что устройство может перекачивать среды с твердыми длинноволокнистыми включениями до 35 мм в диаметре. Маркировка с буквой «Н» — свидетельство того, что корпус насоса выполнен из нержавейки и может применяться в химически агрессивных средах.

На правах рекламы.

Одиноке виховання: чому з родин важкохворих дітей йдуть чоловіки?

Семаковська Тетяна 18:47, 19 Березня 2021

IMG 0787 ae2c6У Бахмутській громаді майже чотириста дітей з інвалідністю, з них 70 виховують одинокі матері, 9 – одинокі батьки. Щоб зрозуміти причини цього та дослідити, чи впливають на це гендерні стереотипи, ми провели своє опитування, поговорили з матерями, що залишилися без чоловіків, психологами, соціальними працівниками та татом, який не покинув родину.

Тато поїхав на заробітки і не повернувся

«Після того, як тато дізнався про діагноз, він почав потроху усуватися від нас. Йому було простіше не мати справу з психіатричними клініками, реабілітаційними центрами, масажами, дефектологами, логопедами. Ми стали тягарем, і він вирішив завести собі іншу сім’ю», – каже Олена Воронова. Олена – медична працівниця. У неї невелика зарплата, але жінка вірна своїй професії.  В три роки у її доньки Лізи виявили аутизм. Діагноз поставили в обласній психіатричній лікарні, куди Олена звернулася за направленням логопеда, яка до цього пів року намагалася “розговорити” дитину.

Чоловік Олени  поїхав на заробітки, вона чекала  його вдома, сподівалася, що він допоможе оплатити реабілітацію доньки, але з-за кордону він не повернувся і  нічого не пояснив ні дружині, ні дитині. Пізніше прийшла повістка в суд – він подав на розлучення, зробив довіреність на матір і більше в Україну не повертався. На той час Лізі було майже п‘ять років. Навіть коли Олена  залишилася з донькою сама, вона шукала можливості поєднати роботу з вихованням. 

«Було прикро за дитину. Вона дуже важко переносила – різко змінювалися емоції. Сидить на лавці з сусідками і починає плакати – сльози струмком біжать і бабусі разом з нею. Бачили, як дитина переживає. Ми три місяці ходили по психологам і в садку психолог багато з нею працював», – згадує жінка.

1 e25b1

Дитині було важко зрозуміти, чому батько, який нещодавно був поруч, не відповідає на телефонні дзвінки і не повертається додому. Жінка каже, що за сім років вони жодного разу не бачилися, не говорили, не отримували допомоги.

«Мені здається, що сучасні чоловіки не лише не хочуть брати участь у вихованні дітей і виконувати домашню роботу, а й чекають, що жінка фінансово їх забезпечить», – говорить Олена.

Провідна психологиня Бахмутського міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Регина Ситник каже, що у родинах, де виховуються діти з інвалідністю,  у батьків існує активна або пасивна позиція. У випадку останньої батьки часто перекладають відповідальність за розвиток і успіхи дитини на фахівців, не працюють з нею  вдома, сприймають її як неповноцінну і нездатну до опанування навичок і знань. Батьки з активною позицією підвищують свої компетенції, постійно навчаються разом з дитиною, відповідно такі зусилля значно покращують результати.

«Я завжди вірила в свою дитину. Знала, що якщо я зараз спрямую всі сили в її навчання, соціалізацію, то це обов’язково дасть плоди. У школі мені теж говорили, що ми відстаємо. Я просила дати нам час. Так і вийшло: за два з половиною роки на інклюзії, працею всього педколективу (психолога, логопеда-дефектолога, помічника педагога) Ліза почала читати, вчити вірші, відповідати біля дошки», – пояснює жінка.

Зараз Ліза Воронова у 5-му класі. Їй все ще важко дається математика, вона може плутати букви при читанні, та Олена не має страхів щодо майбутнього доньки:

«Ліза має хороші дані – зріст і зовнішність, не соромиться камери, знімає відеоролики, замислюється про модельну кар’єру. Вона цікавиться б’юті сферою. Моя сестра займається манікюром і їй це теж дуже подобається».

2 7e4b9

Успіхи Лізи дуже тішать Олену,  але вони мають свою ціну. Фізичне і моральне навантаження у догляді за дитиною, а потім ще й хворою мамою, призвели до того, що жінка перенесла серйозні захворювання.

«Було дуже важко. Мій організм не витримав і здався:  у мене знайшли онкологію, в 31 рік я перенесла гіпертонічний криз. Зараз, Слава Богу, все добре у мене, дитину трошки підтягла в навчанні», – розповідає вона.

І за себе, і за тата

Бахмутчанка Альбіна Гребенюк об’єднала батьків важкохворих дітей у громадську організацію “Бахмут особливий”. Альбіна сама виховує доньку Олександру, у якої ДЦП. Вона каже, що під час вагітності жінка розраховує на підтримку близьких в подальшому. Сподівається,  що разом з нею вихованням дитини буде займатись команда помічників – тато, мама, бабусі, дідусі; що вони підстрахують: відведуть на масаж, погуляють з дитиною, щоб мама могла перепочити.

«У мене не було половини цієї команди. Це таке вигорання! Я приходила до своєї бабусі і цілий день мила, прала, прасувала, щоб вона була з Сашкою, а я змогла переключитися. Я колись на реабілітації у Трускавці прочитала, що мами діток з інвалідністю в Україні помирають у 50-55 років», – каже Альбіна.

За її словами, причиною розлучення з чоловіком стало питання грошей. Чоловік мав достатньо велику зарплату, працював металургом, а напередодні пологів родина придбала дім і машину.

«Він злякався, коли я стала озвучувати вартість ліків і реабілітації. Я думаю він порахував, що будинок, швидше за все, буде проданий, земельні паї будуть продані на чорному ринку. Вся зарплата буде йти на лікування. Моря не буде. Після того, як Саші встановили діагноз, у нас ніколи не було більше спільного бюджету», – розказує жінка. 

IMG 0746 dee81

Один на один з проблемою

«Що з цього може вирости?» – ці слова лікарки-неонатолога Альбіна не забуде ніколи. Саша народилася з вагою 1,7 кілограмів і опинилася у групі ризику. На думку Альбіни, ситуацію у родині погіршила невідомість і невизначеність – лікарі нічого не пояснювали. Незважаючи на те, що у 9 місяців Саша не могла сидіти, педіатриня пропонувала зачекати і переконувала: передчасно народжені діти розвиваються повільніше.

«Я залишилася один на один з Сашею і цією проблемою. Було відчуття, що я стою в сипучому піску: лікарі на горі, а я прошу простягнути мені руку допомоги. Я відчуваю, що щось йде не так, але не знаю, що робити. І коли в Донецьку на прийомі лікар у мене запитав: «А у дитини інвалідність оформлена?» – це було ударом», – згадує Альбіна.

Провідна психологиня Бахмутського міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Регина Ситник говорить, що коли батьки дізнаються про діагноз дитини – обидвоє знаходяться у стресі та не знають, як на цю інформацію реагувати: «Можливо, тут також допоможуть профілактичні бесіди з медичними фахівцями, які б дали поради щодо догляду за дитиною. Сімейна психотерапія могла б допомогти цю кризу подолати разом».

Альбіна не засуджує чоловіків, які залишають своїх дітей. Каже, що знає і протилежні випадки: коли батьки, попри важкий діагноз першої дитини, зважуються на другу і виховують спільно. Знає вона і родину, де дитина з ДЦП взагалі не сидить в колясці (хлопчик весь день знаходиться у мами на руках), при цьому батьки  розподіляють  обов’язки: тато прасує, готує їсти.

IMG 0787 ae2c6

Що каже статистика?

У Бахмутській громаді проживає 396 дітей з інвалідністю, 70 з яких виховують одинокі мами, а 9 – одинокі батьки. Таку інформацію надали нам в Управлінні праці та соціального захисту Бахмутської міської ради. Проте ці дані не відображають повної картини: адже жінку, що народила дитину в шлюбі, а потім розлучилася, законодавство не вважає одинокою мамою.

В Україні майже 162 тисячі дітей отримують соціальну допомогу по інвалідності. У відповіді на наш запит до Мінсоцполітики, нам повідомили: даних щодо кількості дітей, які ростуть без батька, не мають. 

2.2 e6722

Докторка соціологічних наук, дослідниця та експертка з гендерних питань Олена Стрельник каже, що дізнатися, скільки дітей з інвалідністю виховується без батьків, сьогодні неможливо.

«Матерями-одиначками не вважаються розлучені жінки. Проте, якщо мама має статус одиначки, вона насправді може перебувати у відносинах. Можливо, перепис населення міг би трохи прояснити питання. В 95% неповних сімей саме чоловік йде з родини. Там, де дітей виховує чоловік, це частіше за все пов’язано зі смертю матері. В нас немає даних про те, скільки чоловіків йдуть з сім’ї, коли дізнаються про інвалідність дитини», – говорить Стрельник.

Щоб дізнатися думки жінок про те, чому чоловік пішов з родини, ми провели власне опитування.

«Не кожен чоловік готовий нести цей тягар, легше розвернутися і почати нове життя зі здоровими дітьми», «морально нестійкий», «слабак», «боїться труднощів», «я сама від нього пішла – він назвав мого сина “воно“», – такі відповіді залишили мами, які виховують дітей самостійно. Половина матерів відповіли, що гендерні стереотипи погіршують ситуацію, або слугують виправданням покинути родину. На думку наших героїв, на рішення чоловіка не відмовлятися від дитини і взяти частину відповідальності за родину впливає виховання чоловіка та позиція його батьків у цьому питанні.

IMG 0801 758ad

Дитина “не виправдала надії”

На обслуговуванні у Галини Червоної, соціальної працівниці Бахмутського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, знаходиться 15 родин, які виховують дітей з інвалідністю. Вона каже, що у кожної родини свої причини розлучення, але батько часто залишає родину, бо не може прийняти дитину такою, якою вона є, взяти на себе більше обов’язків і відповідальності.

«Чоловік очікував дитину і мав якісь плани, а тут раптом дитина не виправдала надії. Додаються  матеріальні труднощі – лікування дуже дорого коштує», – каже Галина Червона.

Фахівчиня пригадує ситуацію, що нещодавно сталася в родині, яку вона супроводжує:

«Батьки довго очікували третього хлопчика, а коли він народився, розійшлися. Мама сказала, що краще буде сама виховувати  і їй ніхто не буде докоряти, що ця дитина не така, як інші. Це нормальна родина, батько не вживає алкоголю. Вони переїхали сюди у 2015 році».

Зі встановленням діагнозу дитині, батькам потрібно змінювати своє життя, розподіляти між собою нові обов’язки, з’являється додаткове матеріальне і моральне навантаження. Чоловік більше не є центром уваги, бо жінка більшість часу починає приділяти дитині.

«Чи сприяють цьому гендерні стереотипи? Так, мабуть.  Жінка, вихована у ролі матері, жертвує своїм життям заради дитини, а батьки, в основному, тікають від проблем і знаходять собі іншу родину», – вважає соціальна працівниця.

За можливості Центр соціальних служб надає сім’ям гуманітарну допомогу, дітей залучають на свята. У центрі працює Батьківський клуб, де можна залишити дитину зі спеціалістом на кілька годин. Це – популярна послуга, адже коли 24 години на добу знаходишся з дитиною, навіть кілька годин наодинці допомагають відволіктися і зробити справи поза домом. Проте не всі діти можуть сприймати гучні звуки, а деякі мами не звикли до великої компанії:

«У нас була родина – мама з сином. Вони вперше прийшли до нас, коли йому було 10 років. Жінка дуже сором’язлива, боялася щоб дитину ніхто не образив. Перші відвідування вони сиділи окремо, як їжаки. Цього року  на свята хлопчик уже усміхався».

Тато, який не злякався

Олександр (ім’я змінено – авт.) разом зі своєю дружиною виховує двох дітей. У молодшої доньки –  затримка психічного розвитку. Вона навчається у школі, але за спеціальною програмою. За словами чоловіка, найскладніше було прийняти діагноз дитини, адже лікарі до останнього переконували, що все буде добре.

«Було вийдеш на вулицю, наслухаєшся: «Ай-яй, ой-ой». Хтось може проходити повз, покрутити біля скроні, особливо підлітки. Літні люди думають, що треба дати якусь пораду. Комусь байдуже. Лише 20% людей підходить з розумінням», – говорить чоловік.

Олександр визнає, що спочатку накопичувалися негатив та образа. Але не звертати увагу на реакцію сторонніх людей допомогло спілкування з іншими батьками дітей з інвалідністю. 

«Почали їздити у санаторії на лікування, зрозуміли, що таких діток багато. У кожного є проблеми зі спілкуванням. Я зрозумів, що мої претензії, порівняно з історіями інших батьків, ніщо».

«Чоловіки не люблять жалість, а співчуття і жалість десь поряд. Наші люди звикли вважати, що якщо склалася така ситуація, батьки не щасливі. Вони не думають, що, можливо, ця дитина розвивається дуже добре, батьки вкладають багато зусиль і разом ідуть до кращого розвитку. У них все добре», – каже провідна психологиня міського центру соціальних служб Регина Ситник.

Доглядає за донькою-підлітком здебільшого дружина, Олександр працює. Він вважає, що заробляти на життя та лікування – це в першу чергу завдання чоловіка. Хоча підкреслює, що все залежить від ситуації і бажання: доглядати за дитиною може будь-який родич, а працювати може і мама. У його родині немає чіткого розподілу побутових справ: їсти може зварити старший син, а посуд помити тато. Суто жіночою справою вважається лише питання гігієни доньки. На реабілітацію декілька разів на рік подружжя їздить разом:

«З малечею було легко – взяв на ручки і все. Зараз мамі одній важко, я теж їду. Якщо не я, то хто допоможе?».

Олександр стверджує: родини, які його оточують, майже всі повні. Знає він і тата, який виховує не рідну дитину: прийшов у родину свідомо, взяв на себе обов’язки по вихованню, у родині народилася ще одна дитина. Питання вибору для Олександра ніколи не стояло. Навіть якщо б хтось йому дорікав, дивувався, чому він не обрав інше життя, він би відповів:

«Кожен кулик своє болото хвалить. Я тут потрібен, я тут затребуваний, а як в інших родинах – не знаю».

pasted image 0 f2428

Как выбрать фекальный насос правильно?

Как правило, термин «фекальный насос» ассоциируется с очисткой выгребных ям. На самом деле, область применения оборудования значительно шире. Его назначение — откачка вязких сред с […]

IMG 0787 ae2c6

Одиноке виховання: чому з родин важкохворих дітей йдуть чоловіки?

У Бахмутській громаді майже чотириста дітей з інвалідністю, з них 70 виховують одинокі матері, 9 – одинокі батьки. Щоб зрозуміти причини цього та дослідити, чи […]

Зроби свій Фейсбук чистим: ГО «Інтерньюз-Україна» розпочинає проект TrollessUA

ГО «Інтерньюз-Україна» запускає проект TrollessUA для виявлення та блокування підозрілих профілів в українському сегменті Facebook, які активно коментують, використовуючи мову ненависті та образ, маніпулюють категорією […]

0006 5b98e2be0419c f1b97

Користування ременем безпеки може врятувати життя 630 українцям на рік

Ігнорування ременів безпеки та недостатнє покарання (штраф у розмірі 51 грн) за порушення цієї вимоги правил дорожнього руху нерідко коштує людям здоров’я чи навіть життя. […]

FreeСХІД.ua #41 Зміна облич у «ДНР», кампанія проти проросійської реклами на українській Донеччині та ляпи нового навчального року

У цьому випуску – ексклюзивна інформація про новопризначеного ватажка «ДНР», «нестабільні» КПВВ та про те, як відтепер можна переміщатись з дитиною через лінію розмежування, а […]